Надано дані літературних джерел та результати досліджень щодо ролі FRAX в оцінці та прогнозуванні ризику остеопоротичних переломів. Проаналізовано показники ризику остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки в чоловіків та жінок, а також роль окремих факторів ризику, які входять до алгоритму FRAX. Доведено доцільність використання FRAX в оцінці ризику переломів та його важливу роль у розширенні показань до антиостеопоротичної терапії.

Висвітлено актуальну проблему - лікування гайморитів різного генезу за допомогою системи штучної кістки Форвард і застосування нового L-подібного розрізу під час доступу для гайморотомії. Робота заснована на спостереженнях за пацієнтами зі значними дефектами стінок гайморових пазух внаслідок запально-дистрофічних процесів. Описано нові хірургічні методи лікування на прикладі 33 клінічних випадків.

На сьогодні дентальна імплантація зайняла свою нішу в реабілітації пацієнтів і стала повсякденним втручанням. Є достатньо методик встановлення дентальних імплантатів, які можна умовно поділити на: методики, які потребують відшарування клаптя (повного або розщепленого), і ті, які не потребують клаптевих маніпуляцій (так звані безкровні); дентальну імплантацію, яку проводять одночасно з кістковою чи м'якотканинною аугментацією або окремо (поетапно); одноетапну або двоетапну імплантацію; з негайним або з відтермінованим навантаженням та ін. Усі вони спрямовані не тільки на заміщення дефекту зубного ряду та відновлення функції, але й на забезпечення естетики. Нині вкрай важливо відтворити, завдяки ортопедичній конструкції, не тільки відповідний колір, текстуру, форму природного зуба, а й забезпечити адекватний контур м'яких тканин та "рожеву естетику" навколо штучних коронок, що є важливим завданням для лікаря-імплантолога.

Обгрунтовано можливість застосування однокомпонентних внутрішньокісткових імплантатів малого діаметра на прикладі власної клінічної роботи в комплексній реабілітації пацієнтів з атрофією дистальних ділянок нижньої щелепи.

Вивчено вплив імуноактивного препарату Галавіт на рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та їх фракційний склад у хворих на хронічний генералізований пародонтит (ХГП), яким необхідне проведення дентальної імплантації (ДІ). Встановлено, що застосування Галавіту в імунокорекції хворих з цією патологією сприяє нормалізації загальної концентрації ЦІК та їх молекулярного складу, що свідчить про патогенетичну обгрунтованість застосування Галавіту з метою імунокорекції у хворих на ХГП, які потребують проведення ДІ.

Надано дані літературних джерел та результати досліджень щодо ролі FRAX в оцінці та прогнозуванні ризику остеопоротичних переломів. Проаналізовано показники ризику остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки в чоловіків та жінок, а також роль окремих факторів ризику, які входять до алгоритму FRAX. Доведено доцільність використання FRAX в оцінці ризику переломів та його важливу роль у розширенні показань до антиостеопоротичної терапії.

Висвітлено особливий спосіб обробки цільної крові - її експонування та центрифугування з дальшим змішуванням розділених фракцій крові в певній пропорції. Цю рідину можна застосовувати в різних системах штучної кістки. Особливо ефективне її використання з багатокомпонентним комплексом ББ-Форвард та специфічним оперативним втручанням. Методика застосування та компоненти комплексу запатентовані за № 51119 від 12.07.2010 р., № 51120 від 12.07.2010 р., № 52609 від 25.08.2010 р., № 52610 від 25.08.2010 р., № 52611 від 25.08.2010 р., № 52612 від 25.08.2010 р., № 52613 від 25.08.2010 р.

Мета дослідження - визначення якості кістки у щелепі за допомогою механічного зонду стиску. Зонд складається з шести металевих язичків, розміщених у циліндрі, і розташованого в центрі конуса, який може втягуватись у циліндр. Завдяки цьому діаметр на кінці зонда може реверсивно збільшуватись. Для пілотних досліджень у тестованому матеріалі просвердлювали отвір, який імітував препарування ложа імплантату. У цьому фіктивному ложі імплантату визначено міцність матеріалу субстрату. У дослідженні виміряно силу та збільшення об'єму на кінці зонда. На підставі виміряних зондом величин встановлено наближені до кістки матеріали як пінополіуретан різної щільності і структури. Наступний етап розробки полягав у визначенні якості фіксованих у формаліні щелеп трупа.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.122

Рубрики:

Пародонтит

Шифр НБУВ: Ж25689 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що ураження шийного відділу хребта мають безпосередній вплив на тканини щелепно-лицевої ділянки. Відмічено взаємозв'язок між шийним остеохондрозом і дистрофічними змінами у пародонті в осіб молодого віку. Клінічне обстеження осіб молодого віку з початковими ознаками дистрофії пародонта засвідчило первинне ураження хребта, що було підтверджено спеціалістом - лікарем-вертебрологом. Результати досліджень свідчать про доцільність проведення заходів, спрямованих на лікування шийного остеохондрозу з метою терапії та профілактики дистрофічних уражень пародонта.

Зіставлено неуспішні випадки іммедіат-імплантації з метаболічними процесами, що відбуваються в кістковій тканині під час її ремоделювання за прижиттєвого дослідження кісткових біоптатів з визначенням рівнів загального водорозчинного білка, фібронектину, GLA-білків і активності кислої фосфатази та впливу активності гормональної системи на процеси остеоінтеграціїї і стан показників фосфорно-кальцієвого обміну в крові пацієнтів.

Вивчено вплив імуноактивного препарату Галавіт на динаміку показників макрофагальної фагоцитуючої системи (МФС) шляхом дослідження фагоцитарної активності моноцитів (ФАМ) у хворих на хронічний генералізований пародонтит (ХГП), які підлягають проведенню дентальної імплантації (ДІ). Встановлено, що до початку імунокорекції у хворих на ХГП, які підлягають проведенню дентальної імплантації (ДІ), спостерігалося зниження показників ФАМ, що свідчило про пригнічення функціонального стану МФС. Включення Галавіту у комплекс підготовки до дентальної імплантації хворих на ХГП сприяє нормалізації показників ФАМ, що свідчить про покращання функціонального стану МФС.

Надано літературний огляд праць, присвячених вивченню взаємозв'язку порушень стану центральної нервової системи та виникненню і перебігу захворювань пародонта. Висвітлено сучасні та базові експериментальні і клінічні дослідження тривалого періоду, які беззаперечно доводять несприятливий вплив патології центральної нервової системи на стан тканин пародонта.

Мета дослідження - оцінка показників якості трабекулярної кісткової тканини (TBS) і мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) у жінок різного віку залежно від тривалості постменопаузального періоду (ПМП). Проведено ретроспективний аналіз пацієнток Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу (2007 - 2011 рр.). Для оцінки 10-річного ризику переломів стегнової кістки та інших остеопоротичних переломів використовували питальник FRAX. Показник якості трабекулярної кісткової тканини [TBS (L1-L4)], МЩКТ на рівні всього скелета, поперекового відділу хребта та шийки стегнової кістки оцінювали, застосовуючи двофотонну рентгенівську абсорбціометрію (Рrodigy, GE). У результаті дослідження встановлено достовірне зниження показника якості трабекулярної кісткової тканини з віком, достовірних відмінностей показника TBS залежно від наявності переломів периферичного скелета в анамнезі не виявлено. Відзначено достовірний кореляційний зв'язок між показником TBS та алгоритмом FRAX.

Незнімні зубні протези на імплантатах є найкомфортнішим рішенням у лікуванні беззубої верхньої щелепи. Однак, атрофія альвеолярного відростка, що ускладнює імплантацію, часто потребує виконання автогенної трансплантації кістки. Дефіцит кістки ускладнює також ортопедичне лікування. Описано клінічні випадки двох пацієнток з атрофією беззубого альвеолярного відростка верхньої щелепи. Одній з них проведено автогенну трансплантацію із стегнової кістки. Друга пацієнтка пройшла лікування без трансплантації кісткових блоків. На підставі обох клінічних випадків зроблено висновок, що за умов значної атрофії альвеолярного відростка для уникнення ускладнень, пов'язаних з імплантацією, ортопедичними та естетичними проблемами, необхідний автогенний трансплантат кістки.

Описано результати використання імплантатів з модифікованою наноструктурованою кальцій-фосфатними сполуками поверхнею і опорно-утримуючого та направляючого стабілізатора з метою підвищення первинної стабільності імплантату у разі іммедіат-імплантації з раннім функціональним навантаженням. Проаналізовано динаміку змін коефіцієнта стабільності імплантату в різні терміни за допомогою Osstell mentor за модифікованою методикою на закритих імплантатах.

У хворих на генералізований пародонтит виявлено зміни мікробіоценозу біотопу пародонтальних кишень, вираженість яких залежить від форми супутнього ревматоїдного артриту. Нова пародонтальна плівка з цефтріаксоном та німесулідом, застосована в місцевому лікуванні (фаза I) генералізованого пародонтиту, асоційованого з різними формами ревматоїдного артриту, має широкий спектр антибактеріальної дії.

Надано результати використання остеопластичних композицій з автогенним тромбоцитарним концентратом у комплексному лікуванні 243 пацієнтів з різними патологічними процесами щелепно-лицьової ділянки, аналіз їх клінічної ефективності. На підставі одержаних даних зроблено висновок про можливість широкого використання запропонованих остеопластичних композицій в щелепно-лицьовій хірургії і дентальній імпланталогії.

Техніка направленої кісткової регенерації для аугментації альвеолярної кістки вважається одним із основних методів відбудови альвеолярного відростка щелеп. Методики вертикальної та горизонтальної аугментації гребеня необхідні для встановлення імплантатів у місці відсутньої кістки та дозволяють уникнути надмірного видовження штучних коронок та несприятливого співвідношення між імплантатом та коронкою, що, своєю чергою, може стати причиною біомеханічних та естетичних проблем. Надано сучасну концепцію використання бар'єрних мембран для регенерації кістки альвеолярного гребеня у тривимірному просторі, а також описано відповідні хірургічні техніки.

На основі клінічного досвіду розглянуто застосування різних методик реконструктивних кістково-пластичних операцій в черепно-щелепно-лицевій ділянці. Під час проведення значних за обсягом реконструктивних операцій в щелепно-лицевій ділянці забір кісткової тканини у позаротових ділянках є клінічно виправданим, а в ряді випадків безальтернативним фактором для одержання прогнозованих результатів лікування. У даний час найперспективнішим та поширеним методом аугментації щелеп є 3D реконструкція альвеолярних відростків верхньої та нижньої щелеп.